Леонід ГРАЧ: Кинути партію буде подарунком Симоненкові. Від нас він такої приємності не дочекається
- Подробности
- Создано 27.01.2011 14:01
- Просмотров: 1338
Петро Миколайович і товариші кивають на Леоніда Грача. Мовляв, у того амбіції бути першим так зашкалюють, що ні виключення спочатку з президії ЦК, а потім і з партії та фракції у Верховній Раді його не «схаменули». «Ми багато що пробачали Грачу. Робили йому зауваження щодо його авантюрних підходів до деяких питань, необґрунтованої критики партії. Але коли побачили, що він невиправний, вивели його зі складу президії ЦК, дали можливість осмислити свої вчинки…», - заявив Петро Симоненко в інтерв’ю виданню «Коммерсант-Украина». У Леоніда Івановича – своя правда. Каже: це Симоненко і його оточення гроблять партію, «підстеляючи» її під клятих капіталістів. А з тими, хто наважується перечити, розправляються «сокирним» способом. Як із Кримським республіканським комітетом КПУ, який розпустили, а після того, як він знову «ожив», виключили з партії тих, хто до цього доклався.
- 2009 року мене вивели зі складу президії Центрального комітету за те, що я публічно піднімав питання про порушення Симоненком рішення пленуму ЦК про неможливість співпрацювати, як було написано у постанові, з «помаранчевими» олігархічними кланами, - заявив Леонід Грач в інтерв’ю «ВЗ». - Але при цьому після відставки Яценюка комуністи пішли на голосування за призначення спікером Литвина - разом з БЮТ і «Нашою Україною». Я весь час критикував Симоненка за дволикість. На пленумах, секретаріатах він запевняв, що ніяких стосунків з тодішнім прем’єром Тимошенко не мав. Водночас отримав ряд посад, у тому числі голови Держкомлісу… Симоненко завжди входить у залежність від олігархічних урядів - не лише політичну, а й економічну. Програє у першому турі президентських виборів Тимошенко, тут же влаштовують переговори і закликають голосувати за Януковича… Мене звинуватили у тому, що я, мовляв, порушую статут, бо публічно висловлююся за вихід КПУ з коаліції, точніше - тепер уже з парламентської більшості. Але ж ми прекрасно розуміємо, хто такі «регіонали»: це партія потужного олігархічного капіталу. Виходить парадокс: ті, хто має боротися з капіталістами за права трудящих, обслуговують їхні інтереси. Пояснювали це тим, що у «Регіонів», мовляв, є дещо, що збігається з нашими цілями: питання дружби з Росією, статусу російської мови як другої державної і так далі. Це те, від чого Янукович відмовився через кілька місяців після свого обрання. Тоді виникає питання: чому комуністи залишаються у коаліції, яка їх ідеологічно не влаштовує? Хіба КПУ може вітати ухвалення такого Податкового кодексу, підвищення пенсійного віку, безконечне зростання тарифів? А ми усе це «освячуємо». Те саме було і з перенесенням дати минулорічних місцевих виборів з травня на жовтень. Ні з ким не порадившись, Симоненко раптом заявляє, що голосуватимемо «під руку» Чечетова (штатний «диригент» фракції «Регіонів», за «ручними» сигналами якого депутати орієнтуються, як треба голосувати. – «ВЗ»). Як Чечетов махає, так Симоненко й орієнтується. Кажу: «Що ви робите?! Навіщо?». А мені: партія, мовляв, ще не відійшла від президентських виборів, потрібна передишка на літо, а 31 жовтня покажемо результат. Але було очевидно інше: перенесення виборів було вигідне Партії регіонів (щоб виграти час і розставити на місцях своїх губернаторів, голів райадміністрацій, забезпечити міліцейські, судові тили). Без голосів КПУ «Регіони» не могли б провести це рішення, бо тоді ще не було достатньо «тушок». ПР забезпечила собі потужний адмінресурс, скористалася ним 31 жовтня, а КПУ що отримала? У десяти обласних радах – жодного комуніста… З такою «дружбою» не до жартів. З Юлією Володимирівною ще можна було «виляти». А «донецьких хлопців», які ходили колись з битами, обманювати небезпечно. Якщо взяв у «донецьких», то відпрацюєш вдесятеро. Ось вони і поставили Симоненкові умову – знищити Грача. Як? На полювання звозити, як Кушнарьова? Але я не мисливець. Тоді давай нищити мене політично. А самі у цей час одружуються-переодружуються, обживаються маєтками, лісами. Повна «аморальщина», а на Грачеві «відриваються». Мені навіть пред’явили, що я виступаю у буржуазних ЗМІ…
- І хто ж у цьому «буржуйському» списку?
- Та всі, крім хіба що своїх газет. Критикували, що я ходжу на передачі до Шустера, на «Інтер». Самі ж там бувають. Маячня якась… Чим більше було б у партії грамотних і мислячих людей, які вміють говорити, тим краще ж для партії. Я публічний політик, багато пишу, коментую. Але Симоненко через ревнощі і через те, що його не влаштовує моя критика за зв’язок з олігархами, забороняє своїм газетам «Коммунист», «Рабочей» і «Киевскому вестнику» публікувати мене. Десь таке бачено?.. У партії утворилася нова партноменклатура, яка отримує зарплату з грошей, незрозумілого походження…
- В одному з недавніх інтерв’ю ви навіть досить зрозуміло озвучили їхнє походження. Назвали не лише російського бізнесмена Костянтина Григоришина. «Одного Григоришина вже мало. Там такі апетити, що вже донецькі хлопці, які сидять в уряді, спонсорують, щоб Петро Миколайович був задоволений»…
- А хіба не очевидно, що Партія регіонів спонсорує по повній програмі? Від деяких спонсорів вже стогони лунають через непомірні запити.
- Але навіщо це «Регіонам»? Коаліція як така вже не потрібна, а по окремих голосуваннях можна домовитися окремо, без постійного спонсорства.
- Ось і я про те ж. «Регіони» розширили свій вплив, набрали «тушок», нікуди не подінеться Литвин… Для чого ще їм потрібні комуністи? Проголосувати за порядок продажу землі, підвищення пенсійного віку, за те, що пов’язано зі Житловим кодексом, і, можливо, за новий автократичний варіант Конституції імені Віктора Федоровича. А потім скажуть: все, хлопці, ще й борги поверніть. А далі своє слово скаже виборець: «Ідіть ви зі своєю «симоненківщиною» далеко-далеко».
- Кажуть, що «холодна війна» між вами і Симоненком почалася з подачі оточення Петра Миколайовича, яке переконувало, що ви мітите на його крісло – першого секретаря ЦК. Стараннями цих же «любих друзів» з’явилася начебто й історія про те, що саме ви натякнули тодішній дружині Симоненка про його стосунки з Оксаною Ващенко…
- Симоненко любить, щоб йому «навушничали». І такі люди у нього є. Але я вже двадцять разів заявляв (і в особистій розмові з ним, і на пленумах): «Заспокойтеся, я не хочу бути першим секретарем ЦК, ніколи не ставив перед собою таке завдання. Я не кон’юнктурник. А те, що я відомий і затребуваний, - це ж не моя провина». Але вони не можуть цього зрозуміти. Мене навіть з партії без мене виключили. Знаючи, що я у Сімферополі, зателефонували о десятій ранку і повідомили, що засідання президії, на якому мали розглядати це питання, відбудеться о чотирнадцятій. А літак на Київ – о сьомій ранку, а потім аж о сімнадцятій.
- Після того, як Симоненко «відчитав» вас за недостойний результат комуністів на місцевих виборах у Криму, Інтернетом поповзли розповіді про таємну домовленість між Петром Миколайовичем і кримським прем’єром Василем Джарти. Мовляв, на одному з застіль Джарти пообіцяв Симоненкові, що КПУ не матиме у Криму більше семи-восьми відсотків (тоді як експерти і соціологи прогнозували 15 відсотків). Цього результату вистачило б для того, аби підрізати Грачу крила, звинувативши у провалі виборчої кампанії. Вам про це щось відомо?
- Це справді було так. Усе літо Симоненко прогуляв, партія нічого не робила, а у вересні, коли до виборів залишилося менше двох місяців, Петро Миколайович приїздить до Криму на відпочинок. В одному з ресторанів відбулася його зустріч з Джарти, за участю якого і розроблялася операція проти мене і кримських комуністів. Пригадуєте, як «витискали» комуністів з кримського уряду? Ви чули від Симоненка хоч одне слово на захист і підтримку цих людей? Більше того, після зустрічі з Джарти Симоненко на нараді перших секретарів прямо заявив: «У кримському парламенті ви не отримаєте жодного голосу»… «Регіони», партія Литвина і Компартія домовлялися розділити голоси на місцевих виборах на трьох: 70 відсотків – «Регіонам», по 15 – Литвину і комуністам. Навіть спільна зустріч у кінотеатрі «Зоряний» (штаб-квартира ПР. – «ВЗ») відбулася, на якій обговорювали це питання. Та «Регіони» є «Регіони»: вони зробили так, як їм було потрібно… У Криму ми взяли 7,4 відсотка, але якими зусиллями - воювали за них. То що нам, після того, що творив Джарти, про любов до Партії регіонів треба було говорити?
- Але за напади на «Регіони» вам дісталося не лише від Симоненка. На те, що ви передали куті меду (а звідси, мовляв, і незадовільний результат на виборах), нарікали і ваші прихильники. Мовляв, кримські виборці не були готові воювати з Партією регіонів…
- Без фальсифікацій (вкидування бюлетенів, зміни даних у протоколах) і використання адмінресурсу Партія регіонів мала б у Криму максимум 20-22 відсотки, а не більшість.
- Вас звинувачують у намаганні розколоти КПУ. Говорять про те, що Грач вже готує ґрунт у кількох областях для бунту проти Симоненка.
- Це маячня, яку «запускають» мої «доброзичливці». Я ні з ким на такі теми не розмовляв. Для мене єдність партії вища за будь-які інші цілі. Проти партії і проти Симоненка – це різні речі. Я не за розкол КПУ, а за її очищення від зрадників, насамперед Симоненка і його «компашки».
- У партійних «верхах» є хтось, хто підтримує вас у цьому?
- Коли мене виключали з состава ЦК, 30 людей все-таки не проголосували «за». Це вже щось означає. Люди усе бачать і розуміють. Але, як там у Висоцького: «Настоящих буйных мало – вот и нету вожаков…»? У фракції сидять як мишки, бо хочеться місце у списку на наступних виборах отримати.
- А на вас як реагують ваші тепер вже колишні «однофракційники»?
- Ми ще не бачилися після того, як мене виключили, я весь час у Криму. Але нормальні люди телефонували на Новий рік, вітали з днем народження (1 січня. – «ВЗ»). А Симоненко вже не перший рік зі мною навіть не вітається. Це він такий «культурний».
- Симоненко дав зрозуміти, що питання про ваше поновлення у партії закрито. Після цього і далі будете боротися за партквиток?
- Ця його заява – вирок самому Симоненкові і партії, що вона живе не за статутом, а за вказівками однієї людини. Як можна озвучувати такі речі, коли людина має право на апеляцію, яку можуть розглядати і контрольна комісія, і з’їзд? Більше того, через рік, якщо я цього забажаю, первинна партійна організація має право знову прийняти мене у партію… Я не просто подав апеляцію, а показав цим, що партія мені дорога і потрібна. І домагатимуся справедливості. Хоча прекрасно розумію, що мене не поновлять у партії. Але це не означає, що я зійду з політичної арени.
- Ваші соратники з Кримського республіканського комітету партії (який не визнають у Києві) заявили, що готові домагатися істини у суді. Якщо нічого з цього не вийде, може бути так, що кримський актив (а це близько 10 тисяч) вийде з КПУ, і буде створено окрему партію?
- Перша реакція на моє виключення з КПУ і розпуск Кримського рескому була саме такою. Але я робив і робитиму усе, щоб цього не сталося. Кинути партію – це буде подарунком Симоненкові. Від нас він такої приємності не дочекається.
ВЫСОКИЙ ЗАМОК
Інна ПУКІШ-ЮНКО
